Церква святого Василя або Василівська церква на Житомирщині – відома з часів Київської Русі православна святиня. Храм є головною визначною пам'яткою міста Овруч. Василівська церква являє собою п'ятибанну споруду. В основі лежить чотиристовпна конструкція з масивними стінами. Хрестом увінчали тільки центральний купол храму. Українці їдуть сюди, щоб подивитися на цей храм, адже він має велике значення в історії України.
Василівська церква є одним з найбільших старовинних храмів на території сучасної України. Овруч був древлянским містом і називався в часи Київської Русі Вручий. Будівництво Василівської церкви обумовлено історичними подіями. Це була епоха міжусобних воєн в Київській Русі, коли брат йшов на брата. У 977 році були розбиті війська древлянського князя Олега Святославовича старшим братом Ярополком. Бачачи, що битва програна, Олег спробував сховатися в стінах міста, але зірвався з моста у рів і загинув. Ці події описані у творі "Повість минулих літ".
За наказом князя Володимира було споруджено дерев'яний собор Святого Василія Великого, який в 1190 році замінили новим кам'яним, вже з ініціативи і при фінансуванні князя Рюрика Ростиславовича. Цей собор побудували в пам'ять загиблому князю Олегу. Керувати будівництвом був запрошений відомий у той час зодчий – Петро Милонєг (що став пізніше автором загадкової П'ятницької церкви в Чернігові). До речі, архітектура Церкви Святого Василія Великого в Овручі явно перегукується з архітектурою П'ятницької церкви.
У той час, як територію Україну накривали кровопролитні війни, собор Святого Василя, як і більшість старовинних православних храмів, не міг залишитися неушкодженим. Василівська церква в Овручі була двічі зруйнована в ході татарських набігів в 1240 і 1299 роках, а 1321 року постраждала від вторгнення в Овруч литовців. Після кожного руйнування храму місцевими жителями відбудовувався новий. Ні пожежа, ні війни XVII століття не могли повністю стерти з лиця землі православну святиню. Загроза зникнення нависла над нею в 1842 році, коли звалився звід. Це не дивно – на той час дерев'яна будівля храму сильно постаріла і була закрита для відвідувань. Від церкви Святого Василя тоді практично нічого не залишилося, крім вівтарної у східній частині та частини північної стіни з аркою перед входом у вівтар. Був організований збір коштів на відновлення храму. Навіть Микола II не поскупився на панікадило, іконостас і лампади. Так що потроху але храм отримав досить велику кількість необхідних речей.
Відновлювальні роботи тривали з 1907-1909 років. За основу був узятий проект п'ятиверхої церкви, запропонований випускником художнього училища Імператорської Академії мистецтв Олексієм Щусєвим – тоді ще нікому не відомим архітектором. Проект настільки всім сподобався, що Щусєва стали називати основоположником неоруського стилю, а після реставрації Василівської церкви він був удостоєний звання академіка архітектури.
В основі реставраційних робіт лежав принцип максимально зберегти всі вцілілі стародавні споруди і деталі, аж до того, що кожну цеглинку пронумерували і поклали в нову кладку. Були також збережені фрагменти стародавніх фресок. Розписом нового храму займався художник Олександр Блазня.
Разом з відновленням церкви Святого Василя побудували і жіночий Свято-Василівський монастир. На освяченні Василівської церкви 3 вересня 1911 був присутній сам імператор Микола II.
Наприкінці 20-х - початку 30-х років XX століття жіночий монастир і Василівська церква були закриті. Функціонувати Свято-Василівський монастир почав у 1941 році. У 1947 році парафіяльна громада повернула монастирю Василівську церкву. У 1958 черниць знову вигнали з монастиря. У чернечої обителі розмістили лікарню, а пізніше – професійно-технічне училище. Василівська церква знову була передана парафіяльній громаді. Тільки в 60-70-х роках і церква, і монастир були визнані архітектурними пам'ятками та реставровані. З цього часу православні святині перебували під захистом держави. Василівська церква та Свято-Василівський монастир нині є чинними.

Адреса: Житомирська область, м. Овруч, вул. Василівська, 2

Координати: 51°18′55″ пн. ш. 28°47′59″ сх. д.